Ілюзія дистанційного навчання
5 моментів, які бачу дуже реальними для втілення в карантинне навчальне життя:
1. Варто усвідомити: це не дистанційне навчання! Це просто навчання на карантині. Яке ми не обирали. Яке проходить так, як проходить. Бо справжнє дистанційне навчання неможливе, якщо в дитини немає персонального комп’ютера, має чіткі й зрозумілі програми та уроки, розроблені не за тиждень, а за значно довший період! Бо його обирають ті діти, для яких воно справді краще й ефективніше. Тож, усі наші діти і ми, батьки, які його не обирали, маємо просто прийняти й усвідомити, що поки по-іншому – ніяк. Але! Якщо у сім’ї один комп’ютер, а в когось із батьків важлива скайп-нарада, значить, дитина пропускає урок. Без паніки! Без нічного неспання батьків з думкою, за що купити ще один ноутбук. Просто пропускає. Бо зараз робота батьків – на першому місці! Усі живуть лише на їхній заробіток. І, на жаль, за «12» з фізики поки що гречку ніяк не придбаємо.
2. Не намагаймося мотивувати дітей! Зараз
слово «мотивація» взагалі недоречне! Але від батьків тільки й чутно: «Як
мотивувати дітей до навчання на карантині? Нічого не хочуть робити. Не роблять
самостійно. Або роблять дуже повільно»…
Відповідь – ніяк!
І щоб не писати тут зараз купу
наукових термінів, скажу просто: так, як пояснюю дітям. «Уяви, що на
максимальній гучності твоя колонка транслює якусь пісню: зі словами, певним
ритмом, стилем! І в цей момент тобі кажуть вивчити 30 іноземних слів за 15
хвилин. Чи легко буде це зробити? Кому як, звісно. Бо залежно, яка пісня, і
якої складності іноземні слова. Але, якщо відверто, то музика заважатиме, і
продуктивність нашого навчання буде значно нижчою, аніж у цілковитій тиші».
Так само й зараз. Коли в голові дитини
звучать треки «Тривога!», «Все дістало», «Скільки ж це все буде
продовжуватися?», «Хочу до друзів!», «Хочу на вулицю», «Я в цьому році отримаю
жахливі оцінки», їхнє мислення, увага, пам’ять не можуть працювати на
повну потужність. Бо мозок має завдання, передусім, впоратися з емоційними
треками. Бо він дуже мудро створений нашим Творцем. А тому й захищає нас від
перевтоми і «відпускає на короткі канікули» нашу концентрацію й пам’ять. Дітям зараз справді навчатися важче. Не так
легко запам’ятати інформацію, важче сконцентруватися, зосередитися.
І як ми їм у цьому можемо допомогти? Обійняти, притулити, зробити чай, посидіти
годинки дві на кухні, порозмовляти, помовчати поруч, прогулятися (хоча б
крокуючи на місці у квартирі), подивитися класний фільм, зготувати щось
дуже запашне і смачне, закутатися разом у теплий плед…
Але що робимо натомість? О, ми вмикаємо ще додаткові треки: «Увага!
Небезпека! Контрольна!» (з тугим Інтернетом, який обов’язково сприятиме
вчасному її проходженню…), «Кінець року! Два тижні! Ти бачив свої оцінки?»…
